Наше підприємство на єдиному податку з ПДВ розпочало швейне виробництво. Програма, яка забезпечує облік, списує нормативні корисні витрати тканин без урахування втрат під час розкрою. Чи можна такі втрати (різницю між фактичними витратами тканини й нормою) списувати на собівартість? Чи існують галузеві нормативи втрат (відходів)?

Норми потрібні

У собівартості швейної продукції вартість матеріалів становить від 60 до 80%. Для контролю використання матеріалів і виявлення відхилень від норм у швейному виробництві зазвичай застосовується метод обліку розкрою за партіями матеріалів. Його опис можна знайти в п. 342 Методрекомендацій № 373 .

 Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики від 09.07.2007 р. № 373. Доступ до тексту Методрекомендацій обмежено Мінпромполітики.

На кожну партію тканини, яка розкроюється, заводять облікову картку, у якій за даними технологічних карт розкрою вказується, скільки та яких заготовок належить отримати в результаті розкрою (корисні витрати), а також нормативна кількість відходів.

Під нормою витрат матеріальних ресурсів у швейному виробництві варто розуміти максимально допустиму їхню кількість для виготовлення одиниці виробу встановленої якості з урахуванням організаційно-технічних умов виробництва. Тобто в разі зміни застосовуваної технології (ступеня автоматизації), обладнання добові норми витрат змінюються.

Як ми вже зазначили, норми витрат тканин і матеріалів на виробництво одиниці продукції включають:

  • корисну витрату, тобто площу деталей виробу з урахуванням площі виточок, але без урахування площі припусків на додаткові шви надставок і припусків до деталей, необхідних для підгонки малюнка;
  • технологічно неминучі (нормативні) відходи, тобто міжлекальні відходи в розкладках деталей виробів, відходи по ширині й довжині настилу (на кінцях і стиках полотен) і кінцеві відходи розміром до 10 см по всіх тканинах і матеріалах.