Плата за землю містить дві складові — земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної й комунальної власності. У цьому матеріалі розглянемо правила сплати земельного податку.

Платники податку

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі є платниками земельного податку (п. 269.1 ПКУ).

На замітку:

 

  • особа, яка є власником нерухомого майна (у т.ч. у багатоквартирному будинку), що розташоване на земельній ділянці, права на яку в такої особи не оформлені, не вважається платником земельного податку. Така особа буде платником земельного податку з моменту державної реєстрації прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа чи організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної чи комунальної власності; ОСББ) (див. Узагальнюючу податкову консультацію з деяких питань оподаткування платою за землю, затверджену наказом Мінфіну від 06.07.2018 р. № 602, а також коментар до неї «Чи сплачувати земельний податок під багатоквартирними будинками» газети № 142/2018);
  • у разі переходу права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачують на загальних підставах із дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (див. роз’яснення з категорії 112.01 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

Читайте також матеріали:

Об’єктом оподаткування земельним податком є:

  • земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
  • земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Щоправда, не всі з них оподатковують земельним податком. Так, у ст. 283 ПКУ визначено перелік земділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком. Їх ми розглянемо пізніше.