На практиці виникає чимало запитань щодо надання навчальної відпустки та її оплати, а також оплати проїзду до навчального закладу, якщо він знаходиться в іншому населеному пункті.

Не менш цікаві й обліково-податкові нюанси у випадку, коли навчання оплачує роботодавець. Тому розгляньмо всі перелічені питання у світлі чинного законодавства

Правові підстави, форми та види професійного навчання

Визначення професійного навчання міститься у Законі України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI (далі Закон № 4312).

Професійне навчання працівників — процес цілеспрямованого формування в працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок і вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

(ст. 1 Закону № 4312)

Роботодавець для підвищення конкурентоспроможності має періодично забезпечувати в порядку, передбаченому законодавством, колдоговором й угодами, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про зайнятість» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, далі Закон про зайнятість).

Роботодавець може здійснювати формальне й неформальне професійне навчання працівників (ч. 5 ст. 6 Закону № 4312).

Формальне професійне навчання здійснюється відповідно до вимог стандартів професійної (професійно-технічної) освіти, типових навчальних планів і програм, освітніх програм, стандартів вищої освіти у закладі освіти чи безпосередньо в роботодавця (абз. 2 п. 2.1 Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Мінпраці, МОН від 26.03.2001 р. № 127/151, далі Положення № 127/151).

Формальне професійне навчання — це навчання працівників:

  • робітничим професіям: первинна професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації робітників;
  • перепідготовка, стажування, спеціалізація та підвищення кваліфікації керівників, професіоналів і фахівців.

За результатами формального професійного навчання працівників видають документи про освіту, зразки яких затверджено постановою КМУ «Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них» від 22.07.2015 р. № 645 і постановою КМУ «Про документи про вищу освіту (наукові ступені) державного зразка» від 31.03.2015 р. № 193.

Неформальне професійне навчання за згодою працівників здійснюється безпосередньо в роботодавця — за рішенням роботодавця та за його кошт. Для такого навчання законодавчо не визначено місце набуття, строки та форму навчання. За результатами неформального навчання видається довідка, у котрій зазначаються професія (спеціальність), кваліфікація, за якою здійснювалося навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання.

Професійне навчання працівників може здійснюватися безпосередньо в роботодавця, на договірній основі в ПТНЗ й у ВНЗ, на підприємствах, в установах, організаціях. Роботодавець може утворити окремий підрозділ із питань професійного навчання чи покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

Форми навчання можуть такими: денна, вечірня (змінна), очно-заочна, дистанційна, екстернатна, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (ст. 7 Закону № 4312).

Роботодавець має право укладати з працівниками чи іншими особами, які не перебувають із ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором працівника або іншу особу, направлену на навчання, можуть зобов’язати відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця по закінченню навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов’язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати і строку навчання, але не більш як три роки (ч. 4 ст. 34 Закону про зайнятість).