Якщо фізособа вирішила зареєструватися приватним підприємцем, то відразу постає запитання — із чого розпочати? Тому розгляньмо покрокову процедуру реєстрації ФОПом, а ще проаналізуймо: які документи й куди потрібно подавати для реєстрації, скільки коштів і часу знадобиться для цього

Зареєструватися підприємцем нескладно. Процедуру реєстрації можна умовно поділити на 4 етапи:

1. Вибір системи оподаткування.

2. Подання документів держреєстратору → отримання виписки з Єдиного державного реєстру.

3. Відкриття рахунка в банку (необов’язково).

4. Реєстрація книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат).

Важливо!

Зареєструватися підприємцем можуть особи, які досягли 18. Щоправда, законодавство надає можливість реєструватися підприємцем і з 16 років, однак для цього потрібна письмова згода батьків (усиновлювачів), піклувальника чи органу опіки та піклування.

(ст.ст. 34, 35, 50 ЦКУ)

Етап І. Види діяльності й система оподаткування

Передусім майбутньому підприємцеві необхідно визначитися, які види діяльності він планує провадити, та підібрати відповідні коди у КВЕД ДК 009:2010. Для чого це треба? Під час реєстрації підприємницької діяльності майбутній підприємець указує обрані КВЕДи у заяві про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем (про це йтиметься далі). Потім підприємець може провадити підприємницьку діяльність лише в межах обраних і зареєстрованих ним КВЕДів (особливо актуально для єдинників). Тому підприємцю слід якомога зваженіше поставитися до такої процедури — наперед спрогнозувати, які операції в особи можуть виникнути під час його діяльності, і заздалегідь зареєструвати потрібні КВЕДи для того, аби надалі уникнути внесення змін до реєстраційних даних. Під час вибору потрібних КВЕДів допоможе спеціальний сервіс, розроблений Держстатом України.

До того ж вагомо прорахувати, на якій системі оподаткування економічно вигідніше провадити діяльність: на загальній чи спрощеній.

Загальна система оподаткування вигідніша тим підприємцям, які під час провадження своєї підприємницької діяльності мають значні витрати, адже на цій системі витрати враховуються при розрахунку бази оподаткування. Зазвичай це підприємці, які займаються виробничою діяльністю (придбаваючи сировину для виробництва) або торгівлею товарами, де на переважну частину витрат припадають собівартість продукції, витрати на транспортування, оплату праці тощо.

Спрощену систему оподаткування (єдиний податок) найчастіше обирають підприємці, які мають незначні витрати, адже особливістю такої системи оподаткування є визначення бази оподаткування без урахування витрат. Зазвичай це сфера послуг із незначною питомою вагою витрат або торгівля продукцією власного виробництва (без залучення сировини для її виробництва). Для спрощеної системи оподаткування (1–3 групи платників єдиного податку) є чимало обмежень як у частині видів діяльності, кількості найманих працівників, так і в частині граничного обсягу річного доходу.