Визначаючи тривалість щорічних відпусток, святкові й неробочі дні не враховуються (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР). Їх також виключають із розрахункового періоду, коли рахують середньоденний заробіток. Адже його обчислюють, розділивши сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за мінусом святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Цього вимагає п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Список святкових і неробочих днів викладено в ст. 73 КЗпП, і до нього наразі входять 11 днів на рік. Проте нюанси полягають у тому, що з них 9 днів мають фіксовану дату, а два релігійні свята (Пасха (Великдень) і Трійця) — «плаваючі» дати: у 2019 році — 28 квітня та 16 червня відповідно.

Нагадаємо!

02.12.2017 набув чинності Закон України від 16.11.2017 р. № 2211-VIII, яким запроваджено нове свято (25 грудня — Різдво Христове) й одночасно скасовано неробочий день (2 травня), а 1 травня залишається святковим, але названо його Днем праці.

У 2019 році за календарем 11 святкових днів. До того ж не відбувається «накладання» між собою дат святкових днів, як це було, наприклад, у 2016 році, коли Пасха (Великдень) і 1 травня збігалися й у підсумку був 1 святковий день, а не 2, тож у результаті за 2016 рік виходило 10 святкових днів.